Свято хліба

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, учнів логічне мислення; виховувати пошану до хліба, до людей, які над ним працюють.

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски жита та пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, квіти – маки та волошки, калина.

Звучить музика. Дівчатка, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.

Хлопч. 

Вже всюди зібрано врожай,

І опустіли поле, ліс і гай.

Отож давайте всі, малята,

Запросимо гостей на свято.

Дівч.

Гостей дорогих стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Хлопч. 

Шанобливо хліб підносим

 І вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – коровай.

(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

Дівч.

Певне, чули ви , малята.

І не раз такі слова:

Хліб потрібно шанувати,

Хліб – усьому голова!

Хлопч. 

А тому завжди в пошані

Хліб у школі і в садку.

Запашний, пухкий, рум’яний,

Він лежить на рушнику.

Пісня  «Зеленеє жито, зелене»

В народі хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб.

1.    Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

2.    Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

3.    Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

Коли навчились його виробляти.

1.    Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

5.    Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

6.Ми живемо в Україні,

Де в степу із краю в край

На добро усій країні

Визріває урожай.

Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе море, грають

І шумлять густі жита.

(Пісня «Ой посію жита много»)

Вчитель. Почнемо нашу розмову про те, який шлях долає хліб із поля до столу.

-       З чого ж починається хліб?

Другокласники.  Із маленького зернятка.

 Вчитель. Тож приготуйтеся, дітки, слухати казку про подорож зернятка.

(Розповідають другокласники, під час розповіді демонструють ілюстрації)

1 . Ішло зернятко довго, дуже стомилося і вирішило відпочити. Воно лягло в теплу, пухку земельку.

2.    Лежить зернятко, відпочиває. Тепло йому, затишно. І ось з’явився дощик зі своїми срібними відерцями, та полив земельку.

3.    Напилося зернятко водички і почало проростати маленьким росточком

4.    Тепле сонечко, жирна земелька, рясний дощик допомогли набратися сили росточку.

5.     А щоб ще сильнішим він ріс, до нього приходив чарівник, який удобрював земельку, на якій він ріс.

6.    Ріс росточок, набирався сили, і ось одного разу сталося диво. Він став чудовим колосом, на якому було багато зернинок.

7.     Колосок щодня ставав усе красивішим, сильнішим. Наливався соками землі. І коли зернятка достигли, стали золотими, то дуже захвилювалися: що ж з нами буде далі?

8.    Даремно зернятка хвилювалися. Уранці поле прокинулося від гуркоту. Це були комбайни, трактори, машини. І потекли зернятка золотим дощем у кузов машини.

9.    І повезли машини зернятка до млина. А там на них чекав добрий  мельник, який перетворив золоті зернятка на біле-біле борошно.

10.  Інші машини повезли борошно до пекарні. А тут чудові майстри-пекарі з борошна спекли запашний, духмяний хліб.

11. І ось він – хлібчик духовитий –

З хрустом кірочки смачним.

Ось він –теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він.

Учитель. У казочці начебто так усе просто. А насправді  - це важкий шлях хліба до столу. Багато безсонних ночей проживе хлібороб, аж поки наллється зерно і схилиться  колос під його вагою. Від посіяного в землю зернятка до збирання врожаю мине багато днів і ночей. «Як вродить жито, то й будемо жити», - говорили люди.

Вірш  «Зернятко»              С. Донченко

В землю я посіяв

Зернятко ласкаве,

І нагріло землю

Сонечко ласкаве.

Звідусіль постукали

Радісні дощі:

«Як живеш там, зернятко?

Гей, виходь мерщій!»

… Вийшов замість зернятка

Колос молодий,

Під дощем умився він

І напивсь води.

Дивиться – дивується

Сонце з висоти:

«Любе, миле зернятко,

Та хіба ж це ти?»

Пісня «Зернятко»

Хлопч. 

А чи знаєте ви,  де з’явилися перші поселення хліборобів у нашім краї? Вони з’явилися на берегах річки Серет. Чоловіки обробляли ґрунт, сіяли зерно, розтирали його між каменями, готували юшку з борошна. Випікати хліб тоді ще не вміли.

Першокласник. Цікаво, як же цього навчилися?

Дівч.

Трапилось це так. Важкі хмари облягли небо, пішов дощ. Хлібороби повернулися з поля. Юшка цього разу вдалася густою. Випадково господиня розлила її на розпечений вогнем камінь. Тісто спеклося. Одна з жінок вхопила кружальце і хотіла викинути його. Та воно так смачно пахло, що вона не витримала і скуштувала його. Відтоді почали випікати хліб.

7.  Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

8. І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

9. Із добрими, ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

Пісня

(Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)

Хлібчик. Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі?  Люди яких професій потрудилися над цим?  

                           

«Звідки береться хліб?»

Запитав у Зіни Гліб:

·         А звідкіль береться хліб?

Розвела руками Зіна:

·         Звідкіля ж? Із магазину!

Хлібчик. Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.

4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.

7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб.

 Усі хлібороби добре попрацювали.

Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(виходять Паляничка і Бублик)

      Сценка «Бублик і паляниця»

Хлібчик. Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

Бублик. Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

Хлібчик. І сказала хвастунові паляниця свіжа:

Паляничка . Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

·         А ми принесли вам цікаві загадки. Спробуйте їх відгадати. (Додаток 1)

Сценка «Хліб і торт»

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате – я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

Вчитель: Ну що ж раз в нас є хліб на столі, то може й заспіваємо?

Пісня «Як діждемо літа»

10. Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна.

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

11. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

12. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток. На весіллі молодих стрічали хлібом-сіллю. На Великдень у красному куті виставляли високі паски.

Та не завжди хліб був таким смачним та буденним.

13. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль помирали люди, а й від голоду.

         

       Солдатський хліб – черствий сухар

          І в казанку незмінна каша.

          Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб,

          Здобутий боєм роти,

        Ми проміняти не змогли б

        На всі житейськії щедроти.

14. А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Від голоду помирали і дорослі, і діти., промовляючи останнє слово в житті –«хліба». Матері божеволіли , бо не могли порятуати дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як саме життя.

        У полі висохли криниці,

        Ніхто не сіяв, не орав.

        Голодний рік мов чорна птиця

        Над краєм змореним літав.

Вчитель: Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.  Завтра, 22 листопада, День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня, в пам'ять про померлих від голоду, люди запалюють свічки. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання.

На скибку хліба я дивлюся,

Рум’яну, білу, запашну,

На скибку хліба я молюся,

До неї руку постягну.

Молюсь за тих, хто скибки тої

Не дочекавсь, заснув навік.

Зими холодної, лихої

В той чорний 33-й рік.

Молюсь за нас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих.

Адже поняття «хліб», «життя» і «жити»

Завжди належать до святих.

Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він, скривджений такий,

На всіх шляхах-дорогах.

Лежить буає під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

Чом уж кидаємо його

Безжалісно, бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

А десь в молитві день ініч

Про хліб нужденні мріють,

І руки вмілих трударів

Зерно  у землю сіють.

         Зростає колос золотий,

        Налитий сонцем й небом,

        Щоб ми вклонилися йому

        І багатіли хлібом.

        І кожен день, і кожну мить

        Дай, Боже, хліб насущний,

        Щоб ми могли у мирі жить,

        Щоб не були бездушні.

       Молись до хліба, не кидай,

        Хай хліб спасінням буде.

        Бо не черствіє хліб святий,

        Черствіють тільки люди.

Вчитель: Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями зерна, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі.

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма,

Кожен скаже, кожен знає,

Кращих рук, як ці, - нема!

Хлібороб на ріднім полі

Нам вирощує врожай.

Пшениці шумлять на полі,

Де початок їм, де край!

А їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте -

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те.

Одвічно так велося: життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від урожаю. Щедрилась нива – в родині була злагода і дзвеніла пісня, а випадав голодний рік – сім’ю обсідали злидні та хвороби. Через те й говорять: як вродиться жито – то будем жити

16. Не кидайсь хлібом, він святий –

В суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

17. Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! На закінчення свята ми хочемо пригостити вас хлібом щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежав, мов сонце, свіжий хліб.

 Дай, Боже, здоров’я Вам і вашій родині.

Світлого хліба, мирного неба, чистої води.

Щоб Ви завжди здорові були,

І врожай був багатий.

Щоб раділа кожна хата.

(Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд », діти пригощають гостей бубликами)

Використана література

1.    Конверст Р. Жнива скорботи, Київ, 1993р.;

2.    Маркова Н.І.Від колоска до духмяного короваю.// Виховна робота в школі - №9(118) – 2014;

3.    Мельничук Н. Звідки прийшов хліб.// Початкова школа - №10 – 2014;

4.    Олеш В.Б. Свято хліба (сценарій свята) Сценарії свят та забав у дитячому садку. – Харків:МОСТ – Торнадо, 2001;

5.    Свято хліба (Свято для дітей середньої групи). Свята в дитячому садку/Упоряд. О.В.Гноїнська. – Х.:Ранок – НТ, 2005;

6.    Степаненко В. Хліб, Москва, 1989 р.;

7.    Федорченко Т.А. Нові сценарії улюблених свят. 1-4 класи. – Х.:Вид. група «Основа», 2010;

8.    Яринко Л.О. Хлібові вклонімося. Сценарії свят. Оповідання, перекази, казки, загадки, прислів’я, приказки, словничок-годівничок. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002