Свято Осені

Вчитель. Кажуть, що осінь - це смуток, суцільні дощі, похмура погода... Не вірте, друзі! Осінь по-своєму прекрасна і приваблива. Вона несе щедрість душі, серця - тепло від людської спілкування, вносить в наше життя неповторну красу! В цьому ви можете самі переконатися.

Завітала осінь до нас в Україну,

Одягла в червоне намисто калину

Бо ж вкраїнська осінь -

Це пишні жоржини, айстри різнобарвні,

Горішки ліщини, буряки цукрові,

Кукурудза стигла, гарбузи медові,

Різні повидла, варення, соління,

Гриби в маринаді...

Тобі, щедра осене, всі у нас раді:

І білочка в лісі, і в садочку квіти,

І горобчик в полі, і дорослі й діти.

Кудись побігло літечко

Чи в вирій попливло.

Давно зібрали житечко

Й тепла як не було.

У небі стало тихо,

Пташок вже нема.

Звірятам не до сміху

Бо прийде в край зима.

То сонце ще сміється,

То вітер налетить.

А жовтий лист зірветься

Та й в небі полетить.

Усюди так красиво –

Все золотом блищить!

Це осінь пустотлива

Дарує дивну мить.

Осінь в танці із пензлем кружля,

Старанно фарбує листочки.

У чорні хустки прибирає поля,

Ліси - в золотисті сорочки.

Білим туманом сповила долину,

Багрянцем покрила в лузі калину.

Добра наносила повні двори,

Комори, засіки і погреби.

Ще вчора літо променями грало

І ось та дивна, неповторна мить…

У небі раптом ластівок не стало,

Їх голос у повітрі не звучить.

А небо синє-синє, волошкове

І сонце припікає, але все ж …

Кудись поділось літечко шовкове

І вже назад його не повернеш.

Лелеки у політ готують крила,

Кружляють над полями цілий день,

От і лелеча зграя полетіла

А поле й ліс лишились без пісень.

Надвечір від води тумани сиві,

Під ранок - срібна паморозь лежить,

Жоржини ще палахкотять красиві,

Та це вже осінь по землі біжить.

Так-так, біжить, бо дуже поспішає

Плоди солодким соком всі налить,

Бо поки сонечко тепло ще посилає,

Роботу осінь хоче завершить.

Покосили пшениці й жита,

Ми не зчулись, як минуло літо

Вже надходить осінь золота,

Молоде, зелене сходить жито.

Зажурились квіти неспроста,

Вранці роси випадають білі,

Вже надходить осінь золота –

Жовкне листя у саду на гіллі.

Осінь! Осінь!

В гості тебе просили

З щедрими хлібами

З високими снопами

З листопадом і дощем

З перелітним журавлем.

Осінь.

Я не сама до вас прийшла
Трьох братів я привела.
Їх за описом впізнайте
Як їх звати?
Відгадайте.

Дозріває горобина,
І калина вже рясна,
Перший лист обпадає,
Коли це буває?       (У вересні)

Груші, яблука зірвали,
У комору заховали.
Проситься гарбуз до хати,
Щоб під ліжком зимувати.
В лісі виросли опеньки –
Довгоногі і тоненькі.
На деревах листя жовкне,
В двері стука місяць…   (Жовтень)

Вітер плаче, вітер виє.
Дощ осінній дрібно сіє.
І ніде не видно пташки,
Ані бджілки, ні мурашки.
Вже зів’яли гарні квіти,
Скрізь калюжі поналито.
Голе поле, голий сад,
Бо надворі…  (Листопад)

Осінь.  

Молодці, діти!
Всі загадки відгадали
Братів осені впізнали.

Вересень. Я звуся Вереснем,

                  Бо квітую вересом.

                  Ваші прадіди, бувало,

                  Мене й «Сівнем» називали,

                  Маю друзів я багато,

                  І сьогодні всі вони

                  Будуть нам допомагати

                  Мандрувати восени.

Калина. Це літо ми зростали

               Та до сонечка моргали,

               Осінь тільки побувала

               Нас обох пофарбувала.

Горобина. Наші ягоди – жаринки,

                  Не погасить дощ з хмаринки,

                  Кожна ягідка кругленька

                  Стала сонечком маленьким.

Калина

Я калина красна,
Ягідками вкрилась рясно.
І горять вони вогнисто,
Мов у дівчини намисто.

 Горобина.

Я не груша, я не слива,
я горобинонька  вродлива
Я стою в зеленім листі,
В червоненькому намисті.

Калинонька вогниста,
Подаруй своє намисто.
І з тобою ми охоче
Гарний поведем таночок.

Пісня-танець «Ой єсть в лісі калина»

Вересень. Назва місяця вересня пов’язана з вересом рослиною поширеною на Поліссі. Верес, які липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи.

Осінь. А що про осінь кажуть у народі?

1.    Вересень – рум’янець року.

2.     Вересень струшує грушів садочку.

3.     Як вересень, то й дощик сіє.

4.     З вересня, на Тадея, селянин не журився – в хаті хлібець завівся.

5.     11 вересня, свято Усікновення – це період останніх гроз.

6.     14 вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсіятися      

         озиминою.

7.     19 вересня, Михайла Чудотворця, - від Михайла почали святкувати храмові         

        свята.

8.     21 вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів.

9.      27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день,  

        начебто, відбувається суд над лісовими плазунами – гадюками і вужами.   

        Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.

Вересень. Маю клопоту багато:

                  Все зібрати, все сховати.

                  На город мерщій піду,

                  Лад швиденько наведу.

                  Нумо, Гарбузе, ставай,

                  Перекличку починай.

Інсценізація пісні «Ходить гарбуз по городу»

Ведуча. Стиглі, корисні, смачні –

               Всі сподобались мені,

               Кожен хай себе покаже.

             

Диня. Я на грядці сонцем сяю,

           Родичів багато маю,

           Гарбузову господиню

          Усі знають. Хто я ?

Морковиця. В темній я живу коморі,

                      А коса моя надворі

                     Гарбузова я сестриця

                     Мене звати…

Огірочки. Ми зеленої всі масті

                 Всі довгасті, всі смугасті,

                 Прив’язали всіх у грядках

                 На зелених ланцюжках.

                 Гарбуза ми сини й дочки.

                 Звати як нас?....

Буряки. Ми цукрові, ми кормові,

              Є брати у нас столові,

              Учні всі у нашій школі,

               Виривали їх у полі.

               Ми зростали там рядками

               Люди звуть нас… (Буряками).

Квасоля. Не стелюся я спати долі

                Дерусь в гору. Я – ( Квасоля).

Картопля. Мене смажать, мене варять

                  Хоч отрутою і кроплять,

                  Всі мене їдять і хвалять

                  Звати як мене? ( Картопля).

Цибулина. Як не віриш – перевір,

                   На мені 12 шкір,

                    А гризеш мене – покинеш,

                   Бо я звуся … ( Цибулина).

Всі. Щоб не трапилось біди їжте овочі завжди.

Гра «Відгадай на смак»

Осінь.    Ти, Гарбузе, всьому господар.

                Ти – найбільший на городі.

                    Як живе твоя сім’я?

                                             (Інсценізація «На городі»)

Гра «Поєдинок силачів»

Звозить вересень в комори

Кавуни і помідори,

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

І вантажить гарбузи

На машини й вози…

Йде по гаю, де гриби

Виростають щодоби.

На чолі іскриться піт –

Сто турбот і сто робіт.

Івасик.

Ой! Сестричко, глянь, сюди!

Ростуть тут красені гриби.

Оленка.

Братику, помовч, будь-ласка,

Ці грибочки, ніби з казки.

Івасик.

Ростуть опеньки у тумані

Серед сосонок та беріз.

Оленка.

 В жабо й атласному каптані

 Стоїть грибочок, як маркіз.

Ми грибочки лісові

Проростаєм у траві.

Любим сонце, любим дощ,

З нами буде добрий борщ.

Ми – грибочки чарівні,

Ми співаємо пісні.

А кому нас заманеться,

Хай до лісу забереться.

Боровик:

Я гриб-боровик. маскуватись звик,

Мусиш ліс обійти, щоб мене знайти,

Хто не вміє нас шукати, тим адресу можу дати.

Ми і в лісі й на галяві, ніжка біла, верх смаглявий.

Шампіньйон:

По-нашому я печериця, а по-французьки – шампіньйон.

Хоч куцохвоста, блідолиця, але витримую фасон.

Засмажте мене в сметані – і куди тому боровику.

Сироїжка:

Я сироїжка, біла ніжка, у різний колір чепурюсь,

Така тендітна, така я ніжна у руки візьмеш - я кришусь.

Хто коштував хоч раз мене, забачить в лісі - не мине.

Опеньки:

Ми опеньки, ніжки тоненькі,

Шиї, мов цівки, круглі голіки.

А як більші підростаєм,

Парасольки розкриваєм.

Лисички:

Ми лисички, жовті личка, ростом зовсім невеличкі,

Не червиві, дуже чисті, не ховаємося в листі,

Хто на слід наш потрапляє, повен кошик назбирає.

Мухомор:

Я мухомор - я людомор, червоний наче помідор,

Кашкет цяцькований, розлогий, а сам струнки і довгоногий.

Серед урочища грибного не знайдеш красеня такого.

Та я отруйний, пам’ятай, мене побачиш – обминай!

Івасик.

Я ходив сьогодні вліс,

Я грибів для вас приніс

Повний кошик із верхом,

Ще й прикритий лопухом.

Оленка.

Є в ньому сироїжка і опеньок-тонконіжка,

І лисичка невеличка, і товстий боровичок,

І засмаглий маслючок.

А оце вісь хто такий?

Івасик.

Мухоморище старий.

Ти чого заліз сюди?

Геть із кошика іди!

Вересень. Осінь – найщедріша все-таки пора

                  Кличте її діти до свого двора.

Діти. Осінь! Осінь! Покажися! Ми всі просимо: озвися!

Осінь. Йди, мій синку, поспішай,

            І в осінній щедрий край

            Подарунків набери,

            Бачиш скільки дітвори?

Вже ходить Жовтень по садках

Із торбинкою в руках.

- А чому? - спитаєш ти.

Бо розносить всім листи.

Та листи  ті не прості.

Все червоні й  золоті.

Знаю: відгадаєш ти:

Це від осені листи.

Гра «Хто збере більше листочків?»

Жовтень. Жовтень – так мене назвали,

                  Бо кругом все жовтим стає,

                  Маю пензель чарівний,

                  Маю пензель золотий,

                  Розфарбую все навкруг –

                  Золотіє ліс і луг!

Жовтий листок. Ціле літо  я не спав,

                              Спинку сонцю підставляв,

                              Теплі промені збирав,

                              Та за пазуха складав,

                              І нарешті, засіяв!

Багряний листок. А моє вбрання – багряне

                                 Ну, скажіть хіба погане?

                                 Красувався на гіллі

                                Став я ковдрою землі

Яблуко. Я на гіллі висіло,

               Наливалось, рум’яніло,

               Як набралося медком –

               Попрощалося з садком,

               Покотилось за листком.

(Вбігають Білочка і Їжачок)

Білочка. Фу! Стомилась!

               Сядьмо трішки,

               Аж гудуть у мене ніжки,

               Де я тільки не бувала,

               Поки все приготувала!

               І горішка, і грибки, і ялинкові шишки.

Їжачок. Що ви тихо посідали?

             Ви катки приготували?

             Листя в ліжко наносили?

             Мохом теплим замостили?

             Бач, веселі ви. Малята,

             А мене вже хилить спати,

             Спочивати вже пора,

             Не лишати ж тут добра!

( Їжачок забирає Листки і Яблуко, тягне за собою. На сцену вбігає Зайчик)

Зайчик. Здраствуй, Білочко-сестричко!

               Заховай мене в травичку!

               Маю стільки замороки.

               Побіліли в мене боки.

               Де не сяду – видно скрізь.

               Не ховає мене ліс.

               Ой скоріше б випав сніг,

               Бо уже не чую ніг,

               Бо хитрюща зла лисиця

               Хоче мною поживиться.

Зайчик. Ой – у небі щось летить!

Білочка. Дуже крильми лопотить!

Зайчик. Утікаймо ж у цю мить!

Пісня «Ластівка»

Довго дощ калюжі міряв,

Помарнів осінній день,

Одягнувши плащик сірий,

Не співає шпак пісень.

Відлітай, шпачок, у вирій,

За шпаківню не журись,

Поживеш там на квартирі,

А на весні у сад вернись

Ведуча. У  очах – сльози й печаль,

              На душі тривога

              Жде незвідана їх даль

              І тяжка дорога.

Жовтень.

Я Вересневі вдячний за старанність.
Врожай добротний зібрано без втрат.
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень – вересня я брат.

В садах те листя, що було зелене
Зробилося одразу золоте.
Принишкли і дерева і кущі,
Уже осінні перші йдуть дощі.

Жовтень. Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже одяглися в яскравий жовтий колір з усіма його відтінками. Назва «жовтень» відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: гризень, хмурень, листопадник. Однак, найточнішою можна вважати народну назву – весільник, бо починаючи від Покрови, тобто, 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень – на весілля багатий.

Ведуча: А що народ каже про місяць жовтень?

 Сонце вкрилося хмарками.

 Хтось в невидимій імлі

 Небо срібними нитками

 Пришиває до землі.

 Вітер плаче, вітер віє,

 Дощ осінній дрібно сіє.

 Жовкне листя, в'януть квіти,

 Скрізь калюжі поналито.

 Ведуча. Ох, цей капосний осінній дощик! Скільки клопоту він нам завдає…

 Під музику пробігає Дощик .

Дощик

 А я дощик капосний сам гуляю

 І діток на вулицю не пускаю!

 Я своїми крапельками намочу доріжки.

 Вам не можна гуляти, будуть мокрі ніжки!

Дитина.

 Срібний дощик, кап, кап, кап —

 У потік усе злилося!

 Годі, вже тобі іти!

 Ми тебе не боїмося!!

 Діти співають пісню «Дощик»

Учень. А тепер, дощик, прощайся з гостями. Пора тобі зайнятися своєю роботою: полити сади, городи, поля і ліси, напоїти землю перед зимовими холодами.

Дощик сиплеться з кленочка,

Дощик жовтий, золотий,

А зелені ще дубочки

Хочуть осінь обійти.

Дощик сиплеться і пада
По стежині дріботить
І веселим листопадом
Вітер грається й біжить.

Довго буде він зеленим

Тумани осінні пить

З кучерявих мрійних кленів

Казка осені летить.

Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем,

 По траві іще зеленій

Листопад по парку йде.

(Заходить листопад)

Листопад. Листопадом мене називають,

                   Бо листочки з дерев спадають.

                   Всі дерева стоять уже голі

                   Нашумілись за літо доволі.

                   Черв’ячки і комашки поснули,

                   Жабенята сховались у мулі,

                   Темні хмари по небу пливуть

                   І осінні дощі нам везуть.

Горобинка.  Зажурилася травичка.

Калинка.      Поруділо й в мене личко

                     Щось я в’яну, засихаю,

                     Щось я силоньки не маю,

                     Відросла я, відцвіла,

                     Спочивать прийшла пора.

Листопад. У цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним , непривітним. Досить цікавими є дані назви листопада – напівзимник, ворота зими, падолист.

Ведуча: А що в народі кажуть про листопад?

1.            Листопад вересню – онук, жовтню – син, а зимі – рідний брат.

2.            Листопад зимі ворота відчиняє.

3.            Листопад білими кіньми їде.

4.            4 листопада, день Казанської Божої Матері, - остаточна межа переходу від осені до зими.

5.            10 листопада, Параски, якщо день випадає сонячний – зима буде тепла і м’яка. Якщо хмарний – то наприкінці грудня вдарять морози.

6.            21 листопада, Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, він проїздить а білому коні.

Листопад: 

Я листопадом звуся недарма,
З дерев останнє листя обриваю.
Вітер понад лісом співа - гуде –
Засипайте швидше, зима іде.

Листопад. Сіла осінь, зажурилась.

Осінь. Щось я, дітоньки, стомилась,

             Потрудилася немало,

             Та сумно вже дуже стало.

Тому й причин нема радіти.

Останні доцвітають квіти,

А шурхіт листя нагадає,

Що осінь золото скидає.

Пісня «Диво - осінь»

Жовтень    Щось наш братик забарився.

Листопад.  Може він з дороги збився?

(Заходить Вересень)

Вересень. Ні, не збився, не заблудився,

                   Тільки трохи заросився.

                   А дарунки  - ось держіть

                   І мені допоможіть.  (Роздає дарунки)

Ведуча.   Пригощайтесь, дуже просим!

                І шануймо, люди, осінь!

Додаток 1.

Осінь:

Одного разу на городі розмовляли овочі.

Й суперечку зав'язали гарбузові родичі.

Сперечались як могли, аж за боки брались,

Хто із них смачніший, хто найкорисніший

Визначить старались.

Вискочив горошок, він хвалько найбільший.

Горошок: Хто не знає, друзі, я найкорисніший.

Я зелений, запашний і в борщі такий смачний.

Осінь: Тут образу не стерпів червоний буряк.

Буряк: Ну, а борщ без буряка вам зварити як?

Буряк треба до борщу, і до венігрету,

Я найкращий з овочів, скажу по секрету.

Осінь: Але тут капуста втрутилася тлуста.

Капуста: Головата я, сріблиста, сорочок наділа триста

І тому я найсмачніша для дітей найкорисніша,

А свого качанчика подарую зайчику.

Огірок: Я овальний і довгенький, дуже гарний зелененький,

Помідору рідний брат, дуже добрий на салат.

Літом свіжий та зелений, взимку добрий я солений,

Вмію я водить танок, бо найкращий огірок.

Помідор: Я красивий і кругленький,

Маю боки червоненькі,

І, звичайно, найсмачніший,

Для дітей найприємніший.

З мене сік томатний п'ють,

І до страви додають,

Найповажніший сеньйор,

А зовусь я Помідор.

Редиска: Я редиска червоненька,

У салаті ще й смачненька,

На городі мене рвуть,

І до столу подають,

Я хвалитися не можу,

Мене знає з діток кожен.

Морква: А я пані морковиця, гарбузовая сестриця,

В земляній сиджу коморі, а коса моя - на дворі,

Маю щедрі вітаміни для дорослих і дітей,

Пригощу морквяним соком дорогих своїх гостей.

Кавун: Я зелений і смугастий, і як м'ячик я бокастий,

Дуже, друзі, запашний, хоч пузати та смачний,

Спробуйте мене розріжте, і червону м'якоть їжте,

Найтовстіший я товстун, називаюся кавун.

Петрушка: Моє тіло під землею, кучерики понад нею,

Любить мене кожна юшка, знатна пані я, Петрушка.

Соняшник: Я найвищий серед вас, вистачить сваритися,

Хто найголовніший добре подивіться,

В золотій стою короні, я, соняшник, як цар на троні.

Стукіт у двері.

Осінь: Хто це там гримить?

Лікар: Лікар, Айболить.

Осінь: Швидше двері відчиняйте, гостя любого пускайте.

Лікар: Добрий день, любі друзі, суперечку чую в окрузі.

Досить, не сваріться, зі мною поділіться.

Осінь: Добрий лікарю, і усіх нас розсудіть.

Хто із нас є найсмачніший, хто із нас найкорисніший,

Для дітей найприємніший, а хто при хворобі,

Буде нам в потребі?

Лікар: В кожнім овочі є свій неповторний смак.

Визначить, хто головний, не берусь ніяк.

Щоб здоровим і сильним стати,

Треба овочі всі знати, і без винятку усі і любити і вживати,

Овочі корисні всі - знають і дорослі і малі.